Банер

автоцивілкаОстерігайтесь шахраїв!

Увага! Власники автомобілів, чи знаєте ви, що багато полісів “автоцивілки”, придбаних у сумнівних продавців або навіть у страхових компаніях, недійсні?

Не зволікайте, перевірте чинність свого полісу ОСАЦВ на сайті МТСБУ просто зараз!

Як треба їздити взимку. Ради фахівця
Як експерт виступлять директор московської автошколи Геннадій Брославський, який дав декілька рекомендацій і співробітники ДАІ.

Без чого зимова їзда взагалі небезпечна

Існує декілька невід'ємних атрибутів зимової їзди, перш за все – це зимова гума, морозостійка рідина для омивуча, а також справна світлотехніка. Якщо ви їдете не на зимовій гумі, вважає директор школи Геннадій Брославський, подальша розмова просто даремна. А ось шип, на думку Брославського – не такий принциповий момент. На голому чистому асфальті, яким інколи радують автомобілістів столичні комунальники, шип тримає машину навіть гірше, ніж нешипована гума. Але на перехрестях і біля світлофорів, де дорога завжди особливо слизька, шип дуже допомагає.

Правило №1. Управляти на снігу і льоду треба плавно.

Йдеться і про кермо, і про педалі. Інструктори радять уявляти собі, що ви неспішно пливете в басейні, де вода пом'якшує і уповільнює всі рухи. Але це загальна рекомендація, а коли вранці ви сідаєте в машину і виявляєте, що не лише плавно їхати, але навіть рушити з місця не виходить, всі ради якось відразу забуваються. Водій газує, а машина, замість того щоб виїжджати куди належить, зісковзує убік, де стоїть ще одна машина. Тут бажано пригадати ще одне правило –

Правило №2. Газ при зимовій їзді має бути мінімальним.

Запас тягу, який так приємно мати влітку, зараз лише заважає – колеса зриваються в пробуксовку, і вся тяга вирушає виключно на шліфування льодової кірки на асфальті. Навіть рушати з місця взимку інколи доводиться на другій передачі (не даремно ж за цим принципом працюють багато автоматичних коробок, забезпечених зимовим режимом).

Отже, ви виїжджаєте із стоянки на мінімальному газі (краще кілька разів затихнути і знову завестися, чим прокопувати колесами колії, які перешкодять вибратися). Якщо не виходить, намагайтеся вибратися "враскачку". Натиснув газ – відпустив і натиснув зчеплення – знову натиснув газ. Справжні майстри можуть витягнути в такий спосіб машину з дуже неприємних ситуацій, але і звичайним водіям цей прийом досить корисний. А взагалі-то не заважає подумати ще напередодні, коли її сюди ставили – не заїжджати щільно до інших машин, щоб, якщо ваш автомобіль почне ковзати убік, не упертися в них. А якщо зупиняєтеся ненадовго, краще не під'їжджати близько до тротуару, де більш всього сніг – в'їхати-те ви з розгону в'їдете, а вибратися назад не вдасться. Краще встати ледве далі від краю. Зовсім погано зупинятися на горі, якщо потім не буде можливості з'їхати назад заднім ходом. При чіпанні з місця колеса точно забуксують.

Який привід краще під гору?

Тут до речі згадати один нюанс: на задньому приводі в'їжджати в гору легко, тому що машина присідає при старті і навантаження на задню вісь збільшується, відповідно зменшуючи вірогідність пробуксовки. А передні ведучі при чіпанні на горі, навпаки, розвантажуються. Звідси відомий рецепт: на передньому приводі заїжджати на гору заднім ходом. Втім, не варто цей спосіб переоцінювати – може, краще обережно з'їхати вниз і спробувати ще раз, але лише посильніше розігнавшись. Звичайно, якщо довкола немає машин, що стоять, які ваша може подряпати, з'їхавши вбік.

Правило №3. По можливості, гальмувати краще двигуном.

До речі, сучасні автомати, як правило, цьому не перешкоджають – вони «розуміють», що при відпущеному газі водій, швидше за все, хоче загальмувати двигуном. І, звичайно, не варто чекати від гальмівної динаміки автомобіля чогось надприродного. Треба тримати велику дистанцію і гальмувати завчасно. Прокляті літні звички дають про себе знати: водій тисне на педаль і чекає звичайної в таких випадках реакції машини – а вона все їде.

За відсутності АБС її можна симітувати

Це називається переривистим гальмуванням. Є ще ступінчасте, коли сила натиснення змінюється від разу до разу, а також безліч інших видів. Але переривисте гальмування – найпростіше, і людям не дуже дослідним краще ним і обмежитися.

На прямій, якщо гальмувати не доводиться, особливих проблем не виникає навіть взимку. Хіба що задньопривідну машину може ледве водити з одного боку в інший, і це підказує водієві, що не все сьогодні добре на дорогах. А передньоприводник і цього запобігання позбавлений – доки він не задумає який-небудь маневр, машина їхатиме рівно. Поворот – головна зимова проблема після гальмування.

Поворот взимку – основна проблема, якщо ви не відомий спортсмен.

Зима для спортсменів лише в радість. Замет для них – звичне і корисне явище, а відпрацьовувати його на льоду набагато простіше, тому що швидкість для досягнення бажаного ефекту потрібна набагато менша. Для простого громадянина – навпаки. Взимку всякий водій повинен прагнути до того, щоб не стати, не бажаючи цього,   спортсменом. Для цього треба заздалегідь загальмувати і перейти на знижену передачу, з тим щоб по дузі їхати рівно, не гальмуючи, з невеликим газом.

Якщо ж ви до повороту під'їхали дуже швидко, машина просто перестає в нього вписуватися. Від типа приводу це абсолютно не залежить – будь-який автомобіль в цьому випадку виносить назовні, що супроводиться неприємним скрипом коліс. Саме по скрипу недосвідчені водії зазвичай і розуміють, що не все гладко. Коли машина не хоче повертати, природна реакція – закрутити кермо сильніше. Виходить ще гірше: переднім колесам в такій ситуації ще складніше відновити зчеплення з дорогою.  Навряд чи у когось це вийде без тренування, але в принципі правильний спосіб полягає в тому, щоб, по-перше, відпустити газ, а по-друге, ледве зменшити кут повороту рулюючи. Передні колеса при відпуску газу навантажуються (машина робить "клювок"), а оскільки вони стоять вже під меншим кутом до дороги, більше вірогідність, що вони за неї зачепляться і почнуть крутитися. Потім вже можна знову докрутити кермо у бік повороту. А все інше, що стосується повороту, – це вже з околоспортивної сфери, куди звичайному, зовсім не тренованому автоаматорові краще не сунутися.

Адже у спортсменів все навпаки – вони ще й самі викликають замет. На задньому приводі для цього потрібно після повороту, рулюючи, додати газу. Задня ось ковзає, і машина починає повертати ніс куди потрібно. Але проблема в тому, що як тільки почався замет, треба негайно крутити кермо в ту ж сторону, куди несе зад машини, щоб її з нього вивести. А це, на жаль, складніше, ніж викликати замет. На передньому приводі додавання газу жодного замету не викличе. На маленькій швидкості створити замет задньої осі може допомогти ручник – повертаємо кермо і тягнемо важіль. Задні колеса блокуються, зад розвертає. На великій швидкості так не роблять – може ушкодитися ручник. Тут треба перш за все кинути газ – машина при цьому клює носом, передні колеса навантажуються і стають менш схильні до ковзання. Після цього, якщо обернути кермо, вже може початися невеликий замет задньої осі, який допомагає направити ніс машини в потрібному напрямі. Щоб замет став сильніший, треба трохи натискувати на гальмо. Але лише зовсім трохи, лише торкнуться гальма, інакше заблокуються всі колеса, і автомобіль просто ковзатиме назовні. А при дуже легкому натисненні за рахунок перерозподілу маси вперед (клювка) полегшена задня ось починає ковзати. Ще раз повторивши, що все це не для простих водіїв, згадаємо третій спосіб викликати замет задньої осі на передньому приводі. Під'їжджаючи до повороту, треба спочатку обернути кермо в протилежну сторону. І лише після того, як машина послухається, вже крутити у бік повороту. Цим попереднім поворотом ви як би розгойдуєте машину, а розгойдування приводить до замету задньої осі. Але в тому-то і проблема, що всякий замет вимагає виходу з нього – а це складніше, ніж його викликати. Щоб вийшло, треба повторювати одну і ту ж вправу багато раз. Наш досвід вчення показує, що чим довше повторюєш, тим краще розумієш, як це насправді не просто. А таке відчуття вже хороший знак, вважайте, здолали перший етап.

Додаткові рекомендації для заднього приводу

Багато хто думає, що, правильно підбираючи швидкість руху по зимовій дорозі, можна легко уникнути замету. Але це вірно лише частково. Звичайно, "партизанський крок" - це дуже, дуже передбачливо, проте вірогідність замету залишається - при різкому скиданні газу або гальмуванні, навіть під час розгону або прискорення. Загалом, понесе абсолютно несподівано.

На відміну від "переднеприіводника", автомобіль із задніми провідними колесами більше схильний до замету задньої осі. Пояснюється це просто: при класичній компоновці основна маса доводиться на передню частину машини - її навантажує силовий агрегат + коробка передач, задня частина завантажена значно менше, а, означає, гірше зчеплення провідних коліс з дорогою.

Але це не заважає дійсним асам "фігурного катання" управляти подібним авто на слизькій дорозі абсолютно безпечно.

Ситуація перша, поширена. Поворот, голий лід, повна непокора рулю - тобто снос передньої осі. Рецепт один - "обернути" остояніє сноса "передка" в замет задніх провідних коліс. Якщо понесло на великій швидкості - досить скинути газ, за умови, що передні колеса вже "дивляться" у бік повороту, а слизьке покриття хоч якось, але тримає автомобіль. Але запам'ятаєте на всю, що ще доки залишилася, слава богу, життя: перевищення швидкості на голому льоду є грубою помилкою, виправити яку практично неможливо!

На невеликій швидкості не слід і намагатися впоратися із заметом "передка" за допомогою робочих гальм - це лише посилить ситуацію. Смикайте ручник або різко і коротко натискуйте на газ, що викличе пробуксовку задніх коліс. До речі, другий варіант вимагає певних навиків і "відчуття" автомобіля: "переборщивши" із зворотами, ви ризикуєте розвернутися на всі 180 градусів. Включення зниженої передачі з навмисно різким відпуском зчеплення теж допоможе справі, але і тут знадобиться чимала вправність.

Ситуація друга, дуже поширена. Багажник починає "обганяти" капот. "Гра на випередження", загалом. Звідси і рекомендація: не чекати замету, а попереджувати його своїми дослідними каскадерськимі діями, в даному випадку надзвичайно парадоксальними - штучною провокацією замету. Може не вийти. Тоді - присікти ковзання різким поворотом, що почалося, рулюючи у бік замету і відразу ж назад, супроводжуючи це скиданням газу. Тут головне - повертати кермо відразу, не чекаючи реакції. Інакше такі маніпуляції можуть привести до "зміни позиції": машину понесе іншим боком під ще більшим кутом.

Всупереч усталеній думці, автоматична коробка, якщо нею користуватися акуратно, полегшує зимову їзду. Річ у тому, що провідний "міст" пов'язаний з двигуном не жорстко, а через гідромуфту, яка згладжує ривки і поштовхи в трансмісії і не дозволить колесам несподівано провернутися (заблокуватися) при різкому натисненні (відпуску) педалі газу. Тобто трансмісія "згладить" можливі помилки водія (до певної межі, зрозуміло). Але треба враховувати швидкість! Примусові знижені передачі плюс перевищення швидкості часто дорівнює примусово зламаній коробці або блокуванню провідних коліс з подальшим примусовим же заметом...

Передній привід. Додаткові рекомендації.

"Їжджу взимку, тому віддаю перевагу передньому приводу" - так міркують багато автомобілістів. Вони упевненіше відчувають себе і в повороті, і на прямій, і запевняють, що їх машини майже не буксують. Дійсно, завдяки прекрасній курсовій стійкості, передньопривідний автомобіль дає водієві декілька більше відчуття упевненості, чим "задній привід". Передні колеса "тягнуть", задні слухняно котяться за ними. Крім того, двигун своєю вагою постійно навантажує передні колеса, що значно покращує їх зчеплення з дорогою, а якщо машина забуксувала, то у водія в запасі великий резерв: повертаючи передні ведучі, зазвичай можна знайти за що зачепитися.

Все це так. Але, буває, на обмерзлому повороті машина втрачає управління, і як би водій не крутив кермо, починає ковзати по прямій. Що зробить непідготовлений: інтуїтивно оберне кермо ще крутіше і потім "вдарить" по гальмах, ніж остаточно виведе ситуацію з-під контролю. "Не кидайте газ!" - радять авто-аси. Це вірно, але способів повернути некерованій машині слухняність - багато.

Спочатку засвойте просту істину: якщо почався снос передніх коліс, єдине, що може повернути їх "до життя" - замет задньої осі. Якою можна викликати різними способами, залежно від поточної швидкості автомобіля.

На невеликій швидкості досить на мить заблокувати задні колеса. Досягається це акуратним гальмуванням: можна або злегка "підсмикнути" ручник, або ніжно настати на педаль. "Газ" у цей момент ослабляти не можна, а краще навіть підсилити.

Головною відмінністю керованого ковзання передньопривідного автомобіля від задньопривідного є те, що колеса потрібно направляти на дорогу, тобто в ту сторону, куди автомобіль зобов'язаний їхати, а зовсім не у бік замету, як нас раніше учили в автошколі. Це аксіома. Але на швидкостях до 40-50 км/ч від неї можна відступити: короткочасний поворот рулюючи саме у бік замету, що починається, допоможе зорієнтувати автомобіль в потрібному напрямі. Ну, а далі газуйте потихеньку, "витягуючи" машину з ковзання в прямолінійний рух по дорозі.

При високих швидкостях все міняється.

"Передньоприводник" дуже сильно реагує на різке скидання газу заметом задньої осі. І наш недосвідчений водій, сильно лякаючись обмерзлого повороту, мимоволі відпускає педаль газу. Не готовий, ох, не готовий він до реакції автомобіля на цю судорожну дію - а тут ще рада "бувалого": "не кидай газ, якщо машину понесло". Адже він правильно зробив, адже нам цього-то і потрібно, лише ненадовго! Короткочасне скидання газу "переставить" машину на дорозі, і залишиться лише "підбавити" звороти і "витягнути" авто в поворот.

Але для "чайника" це складно. Судіть самі - машину несе на пристойній швидкості, а замість "рятівної" педалі гальма треба жати на "газ". Тому ще раз "промовимо" правильний алгоритм дій: різке скидання газу провокує снос задньої осі, і в цей самий момент водій вивертає кермо у бік замету, що починається, і додає газ. Майте на увазі: дивитися треба лише в ту сторону, куди вам потрібно їхати (тобто на вихід з повороту) і у жодному випадку не туди, куди "несе" автомобіль!

Якщо все-таки машину "закрутило", то наслідуйте приклад дослідних автогонщиків - гальмо і зчеплення в підлогу! Не думаючи! Це дозволить стабілізувати і зупинити автомобіль, що обертається, а головне - не затихне двигун, що посприяє вам швидко забратися із зустрічної смуги і від'їхати в безпечне місце.

Залишається лише нагадати: різке скидання газу може викликати обертання автомобіля навіть на прямій ділянці дороги, якщо під колесами несподівано виявився лід. З педаллю газу треба звертатися дуже обережно: плавно і дозовано натискувати і точно також відпускати. І якщо не хочете "фігурного катання" - жодних різких рухів кермом! Але якщо воно все-таки почалося - то, навпаки, дійте рішуче. Чим різкіше поворот рулюючи у бік замету, тим швидше вирівнююча реакція автомобіля. Вивернувши колеса в  сторону замету, повертайте їх назад, не чекаючи реакції автомобіля - інакше машина попаде в ритмічний замет з амплітудою, що збільшується.

http://www.gazeta.ru/